Історія с. Шпиколоси

 

Історія 

Село завжди було частиною Волині, за часів Російської імперії це була Волинська губернія, за міжвоєнної Польщі - Волинське воєводство. 1940 р. було утворено Горохівський район Волинської області, село входило до його складу, на 1946 р. було центром сільської ради. Село Шпиколоси 19 січня 1961 року зі складу Горохівського району Волинської області було передано до складу Сокальського району Львівської області. У селі знаходиться церква Св. Трійці, побудована 1850 року. Оскільки село належало до Російської імперії, храм має архітектуру, характерну для церков Волині того часу і пофарбований у характерний блакитний колір, що теж притаманно волинській церковній архітектурі. Цей храм - єдина дерев'яна церква на території сучасної Львівщини, що репрезентує церковну архітектуру часів Російської імперії.Село Шпиколоси - одне з багатьох сіл України, яке знаходилося до 1961 року у Горохівському районі Волинської області. В цьому селі знаходилися помістя не тільки українців, але мешкали тут поляки і євреї. Проживали вони тут до Великої Вітчизняної війни, поки не відбулася "етнічна чистка" і "етнічна меншість" цього села трагічно загинула. Як і в багатьох селах України, селяни були християнами і любили свою церкву, але до наших днів вона не збереглася, бо згоріла.

Нам відомо, що стара церква була Введенською, зі старої церкви до наших днів збереглася Храмова ікона Введення у Храм Пресвятої Богородиці.

Ми точно не знаємо, чи вона в цей час, коли була пожежа, знаходилася на реставрації, чи це була воля Божа, що ікона не згоріла. І вона стала свідком того, що ми дізналися про історію нашої церкви.

Оскільки село Шпиколоси було велике, то люди хотіли мати свою церкву. За Божою ласкою першими меценатами церкви стали Горохівський граф, землі якого знаходилися тут, і сільський дяк.

Нашу церкву вирішили будувати на старому цвинтарі в кінці села. Зі старого місця був перенесений Хрест, який започаткував будову нової церкви. Будівництво церкви почалося ще за кріпацтва, але закінчили будувати і була освячена в 1850 році. Хоча церква була збудована в православному стилі, тобто зі сходу на захід, але Престол церкви був католицьким під дією унії, яка в той час мала вплив на наші краї.

Про перших священиків, які служили в цій церкві, церковна історія не говорить. А першим священиком, про якого збереглося передання, був отець Василь Шумський. Він прийшов сюди на початку XX століття. В цей час була Волинсько-Житомирська єпархія, якою керував архієпископ Модест. Отець Василій походив із священицької сім'ї, родом із Житомира. Брат отця Василія був настоятелем церкви біля Почаєва. Про нього описано в книзі-щоденнику "Путішествіе св. чудотворної Почаївської ікони з Почаєва до Житомира" письменником Малевичом. Отець Василій багато зробив для нашої церкви. Вперше він переставив святий престол в православному стилі і освятив його в честь Святої Трійці. А також закупив всі богослужбові книги з Почаєва, де в той час була друкарня і зробив напис на цих книгах. Було подароване єпархією богослужбове Євангеліє 1600 року випуску в срібній оправі, на якому було зроблено напис також. За великі заслуги отець Василій був похований в огорожі церкви. Пам'ятник його зберігся до цього часу.

Другим священиком, про якого є передання, був отець Олександр Білянський, який прослужив на цій парафії 25 років: довоєнні роки, воєнні роки і тяжкі післявоєнні роки. Хрестив і вінчав майже всіх наших теперішніх дідусів і бабусь, які до сьогодні доживають свій вік. По їх розповідях, це був добрий і молитвенний священик, який зберіг церкву в тяжкі воєнні роки. Похований отець О. Білянський в м. Горохові, на місцевому кладовищі біля вхідної брами.

Ще один священик, який залишив про себе пам'ять - отець Володимир Кошлатий. Він служив на парафії в с. Княже, де в цей час панував період сильного атеїзму. Він терпів всяку нужду і був забраний кліриком в с. Шпиколоси на нашу парафію. Він також довго служив у нас. Отець був не тільки прекрасним парохом, але прекрасно знав церковнослов'янську мову і писав на цій мові, а також був чудовим палітурником. Він відновив багато церковних книг, якими ми користуємося до сьогоднішнього дня. Похований отець Володимир Кошлатий на сільському цвинтарі с. Шпиколоси.

Під час комуністичного панування навколишні церкви наших сіл були закриті. І тому Шпиколосівська Троїцька церква стала архівом всіх церковних речей, які безбожна влада просто викидала, перетворюючи церкви на музеї і у пустки. Люди таємно передавали до нашої церкви церковні речі. Під час перебудови в нашій державі, коли почали відкривати навколишні церкви, Шпиколосівська церква сповна повернула всю церковну утвар, ікони і облачення у заново відкриті церкви.

Свято-Троїцька церква, в зв'язку з тим, що не була закрита за 150 років свого існування, зберегла всю красу вселенського Православ'я. Збереглися написані в православному стилі святі ікони, які роблять честь нашій церкві. На особливу увагу заслуговують храмова ікона першої церкви, якій 300 років, богослужбове Євангеліє 1600 року та старий Хрест, який поставили вдови села, чоловіки яких не повернулися з першої світової війни.

З 1990 р. церкву і людей окормляє протоієрей Миколай Хацко. В 2000 році відзначався ювілей нашої церкви. Святкування відбулося на Храмовий празник.