Хресна дорога

«Під Хрест твій стаю» виховна година у бібліотеці. У дні Великого посту тисячi людей приходять до церков на святу літургію, Хресну дорогу. Це особливий тип богослужiння, коли згадують страждання Iсуса на хрестi. А участь у Хреснiй дорозi прирiвнюють до проходження Хресного шляху Iсуса в Єрусалимi. Перед нами хрест... Його рамена обіймають світ, кожне людське серце... Його чоло сягає неба. Цей хрест стоїть на дорозі, яку мусиш перейти. Торкнешся його - може впаде на тебе тягарем і нестимеш його...Стане в серці твоєму тисячею турбот. Наближся і дивись, прагни зрозуміти. Він багато тебе  навчить. Так, це гірка правда нашої теперішньої дійсності. Цих Ісусових слів не заперечиш, вони стосуються багатьох із нас. Але ми здатні потішити терпляче серце Ісуса, ставши ревними християнами. Господь чекає!

Дорога Хресна, дорога болю - до неї збіглись наші шляхи, щоб на Голгофі поруч з любов'ю на Хрест підняти свої гріхи! Ісусе наш, важкі твої муки! - не допусти з Тобою розлуки. 

Триває піст - час покаяння, очищення і навернення, коли ми можемо разом роздумувати над Страстями Господніми, йти разом з Ісусом Хресною Дорогою, з  Ним вмерти і воскреснути до нового життя. Це можливість попросити прощення, бо Він постраждав за всіх нас, а нині  кожного з нас кличе до добра і любові. Тож відгукнімось на цей поклик, відкриймо наші зболені серця і разом з Ісусом підемо цією Хресною Дорогою. Погляньмо на картини Христових страждань. Задумаймось над тим болем, який втерпів Христос за мене, за тебе, за наших братів, сестер, батьків. 

 

Твій Хрест Господи справді болючий. Він вимагає багато терпеливості, покори, відваги і рішучості. Несучи хрест, ти перевищив усіх в оцих величних чеснотах. І я мушу нести подібні хрести щоденного життя. Це якусь  слабкість, хворобу, душевні терпіння, або фізичну недугу. Ці хрести деколи важко мене пригнічують, однак з відповідною допомогою і проводом та дивлячись на твій приклад терпеливості , покори, відваги і рішучості, я також зможу терпеливо і без нарікань перенести та перемагати всі хрести свого життя. Задумаймося, чи ми сьогодні не  катуємо, не розпинаємо Ісуса Христа своїми гріхами? Чи не проливаємо Його святу кров - ранячи Серце нашого Спасителя? Отже попросим прощення за слово погане, За думку зрадливу, за лінь, за брехню. Сльоза каяття хай додолу упаде Й зорею осяє життєву стежину твою.