Горить зоря її поезія над краєм

Леся Українка... . Це ніжне й дзвінке ім'я належить до найвеличніших імен нашого народу.

 151 рік тому у Новограді-Волинському – 25 лютого (13-го за старим стилем) 1871 року – у шляхетній і освіченій родині Олени і Петра Косачів народилася дівчинка. Її назвали Ларисою, але вона візьме псевдонім «​Леся Українка» і стане одним із стовпів української культури. Батько Лесі (Лариси Косач) був правником, дійсним статським радником, маршалком Ковельського повіту. Мати (у дівоцтві Драгоманова) – відома письменниця і громадська діячка, яка взяла собі псевдонім – «​Олена Пчілка». Її брат, дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов – видатний український історик, філософ, дослідник мови, фольклорист, прихильник ідеї «європеїзму» України.

Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:

• У 4 роки дівчинка навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова​),
• у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;
• у 6 років уже майстерно вишивала;
• у 9 – склала перший вірш – «Надія»,
• у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;
• у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;
• у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»,
• у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».

• Леся мала хист:

  • і до музики (брала уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка Ольги О'Коннор);
  • і до вивчення іноземних мов (навчалася у приватних викладачів і вивчала мови самостійно).

  Найбільший вплив, на думку біографів, справив на Лесю Українку її дядько Михайло Драгоманов. Він багато спілкувався із нею, читав їй у дитинстві в оригіналі твори світової літератури, всіляко сприяв її розвиткові.

• і до малювання (деякий час навчалася в художній школі Миколи Мурашка в Києві);

• У формуванні особистості Лесі Українки безперечну роль відіграла її мати – Олена Пчілка, яка сама була обдарованою людиною, талановитою поеткою і «войовничою українофілкою». Однак, як зазначають біографи, зокрема і рідна сестра Лесі Українки – Ольга Косач-Кривинюк, у ставленні матері до доньки Лариси не було теплоти, у дитинстві вона недооцінювала її здібності, часом навіть применшувала їх, не бачила глибини Лесиної натури. Можливо, так склалося через те, що Леся мала заглиблену в себе, «потаємну вдачу», що контрастувала із веселим характером старшого сина Косачів – Михайла.

• Спадок

  По собі Леся Українка залишила вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, а також неперевершені переклади світової класики.

  «Ще у 1889 році  в листі до брата Михайла Леся Українка виклала велику програму перекладів творів світової літератури українською мовою. В рамках цієї програми вона перекладала твори Гейне – «Ліричні співанки» (1890), поему «Атта Троль» (1893) та інші поезії. Серед її перекладів – гімни з «Рігведи» (1890), поезії Давнього Єгипту (1910), спроби перекладів творів Гомера, Данте, Шекспіра, Байрона»